В Україні близько 4 млн га малородючих земель сільгосппризначення. Вони розпайовані, але вести на них традиційне сільське господарство не вигідно. Більшість із цих площ якнайліпше підходять для вирощування енергетичних культур — верби, тополі, міскантуса, світчграса та інших. Їх культивування активно розвивається у Європі: для фермерів це прибутковий бізнес і покращення стану земель, для місцевих громад — плата за оренду, створення нових робочих місць, для країни — енергонезалежність, покращення екологічного стану. Прогнозується, що до 2020 року площа земель у ЄС, доступних для вирощування енергокультур, зросте до 20,5 млн га, а до 2030-го — до 26,2 млн га.
В Україні ж галузь із вирощування енергетичних сільгоспкультур перебуває в зародковому стані — енергокультурами засаджено близько 4000 га маргінальних земель. Здебільшого це енергетична верба, тополя та міскантус, які дають середню щорічну урожайність 20 т/га.
Експерти SAF взяли участь в навчальній поїздці, що була організована проектом ПРООН «Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні». Джерело цієї статті газета “День”: “30% природного газу «росте» на полях“.
МІСКАНТУС
Як правило, збирають цю культуру навесні. Тому, приїхавши на поля Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук у село Ксаверівка Друга, Васильківського району, що на Київщині ми, власне, змогли роздивитися цю культуру в його найрентабельнішій формі — повної зрілості.
Міскантус — багаторічна злакова культура, яку впродовж багатьох років вирощують в Америці та Західній Європі як джерело біоенергії.
Досвід вирощування міскантуса в Україні свідчить, що із засадженого кореневищами поля через два роки можна впродовж 20 наступних років щорічно збирати по 20 — 25 тонн сухої маси з одного гектара. Собівартість сухої біомаси міскантуса становить у середньому 200—220 грн/т.
ВЕРБА
Саджанці енергетичної верби, яких на гектар потрібно близько 15 тисяч, зараз можна придбати і в Україні. Садивний матеріал шведської селекції, який коштує від 80 копійок до 1 гривні за штуку в залежності від кількості придбаних рослин, краще росте на неродючих ґрунтах, стійкіший до хвороб. Саджанці польської селекції значно дешевші — 35 копійок за штуку.
За словами спеціалістів, аби щорічно — протягом 25 років — отримувати з дорослої плантації енергетичної верби приріст у 20 «мокрих» тонн, необхідно неухильно дотримуватися певних елементів технології вирощування цієї культури. По-перше, ґрунт під вербу готується так само, як і під овочеві культури: робиться глибока оранка, проводиться вирівнювання й ущільнення, на бідних ґрунтах вносяться добрива.
Сьогодні енергетичну вербу в Україні вигідно вирощувати недалеко від місця переробки та використовувати для потреб власного виробництва: для обігріву виробничих приміщень, теплиць, сушіння продукції. У такому разі рентабельність вирощування лози не викликатиме сумнівів. А от транспортування енергетичної сировини на далекі відстані значно зменшує фінансову привабливість цього бізнесу.
Мінус «щепи» з енергетичної верби в тому, що її потрібно висушувати. Адже котлів, які здатні працювати на біомасі з вологоємкістю 55%, ще дуже небагато.
ТОПОЛЯ
Ще однією енергетичною культурою, яка користується попитом в українських підприємців, є енергетична тополя. ЇЇ нам показали на Житомирщині.
Тополя — близький родич верби. У наших кліматичних умовах серед усіх інших дерев саме тополя росте найшвидше. Вона росте в схожих умовах із вербою. Для свого росту їй потрібно багато вологи і світла. Тому найбільший вихід біомаси буде в умовах, наближених до тих, що склалися у долинах річок.
Чотири кубометри деревини замінюють 1000 куб. м газу. Таке біопаливо обійдеться державі майже вчетверо дешевше.
Тополя вбирає в себе велику кількість вуглекислого газу. Шкідливі викиди, порівняно з дизельним паливом, скоротяться на 90%, кажуть науковці.
У промислових насадженнях вихід сухої маси тополі становить до 6 — 12 т/га. Насадження тополі залишаються продуктивними до 15 — 20 і більше років, а біомасу протягом цього періоду можна збирати через кожні три — шість років.
Енергетичні плантації біомаси запобігають ерозії ґрунту, сприяють поліпшенню стану навколишнього середовища. А під час спалювання біомаси на електростанції в атмосферу викидається тільки той СО2, який було поглинуто рослиною під час зростання
Детальніше читайте в статті від газети “День”: “30% природного газу «росте» на полях“.
Детальніше про навчальну поїздку, що була організована проектом ПРООН читайте тут.
Відео з семи біоенергетичних об’єктів, що були відвідані в рамках навчальної поїздки Ви можете переглянути тут.