Згідно з даними Держстату України[1] під урожай основних сільськогосподарських культур у 2018 році було внесено 10,67 млн тонн органічних добрив. Переважну більшість внесених органічних добрив складають відходи життєдіяльності тварин (гній та послід) – сумарно 91,62% за масою (Рис. 1).
Рис. 1 Внесення органічних добрив в Україні за видами (2018)
Використання органічних добрив природного походження, до яких відносять різні види мулів, сапропелі, торф та продукти з нього (переважно гумати), сумарно не перевищує 1% за масою, втім, їх внесок за часткою діючих поживних компонентів є очевидно більшою, оскільки такі добрива є більш концентрованими, у порівнянні з гноївкою. Досить значну частку 7,6% складають органічні добрива, згруповані в категорію «Інші види», втім із публічної форми статистичної звітності неможливо встановити види таких добрив.
Методологія статистичної звітності щодо внесення добрив не передбачає можливості оцінити фактичний внесок кожного виду органічних добрив за діючими поживними елементами (NPK), однак очевидною є поточна домінуюча роль відходів тваринництва (гною та посліду) в структурі використання органічних добрив.
Важливим показником у використанні органічних добрив є також питоме їх використання на одиницю площі удобреної ними землі, а також на одиницю загальної площі ріллі в Україні (Рис. 2). З рисунка видно, що за період з 1990 по 2000 рр. відбулося стрімке падіння обсягів внесення органічних добрив на одиницю ріллі, що добре корелюється зі зменшенням поголівʼя ВРХ та свиней. Разом із тим, відбувається поступове падіння показника внесення органічних добрив на одиницю площі, удобреною ними, мінімум якого зафіксовано в 2018 році на рівні 14,56 т/га.
Рис. 2 Внесення органічних добрив в Україні (1990-2018)[2]
Аналіз даних щодо використання органічних добрив на одиницю удобреної площі (органічними добривами) показує значну відмінність цього показника за регіонами України – від 1,3 т/га в Закарпатській області до 35,1 т/га в Івано-Франківській області (Рис. 3).
Рису. 3 Внесення органічних добрив та утворення гною на 1 га обробленої площі землі, за регіонами України (2018) (*) – за оцінками авторів
Співставлення розрахункових обсягів утворення гною та посліду на сільськогосподарських підприємствах, оцінених Консультантом на основі наявного поголів’я тварин, та статистичних даних щодо обсягів внесення органічних добрив на 1 га удобреної площі землі показує, що для більшості регіонів спостерігається значне розходженням показників, причому в сторону, що вказує або на неповне використання гною та посліду для удобрення полів, або ж розбіжності в методологічних підходах. При цьому утворюваний гній та послід в переважній свої масі так чи інакше вноситься в ґрунти.
Експорт органічних добрив з України в 2018 році становив лише 340 т. З цього обсягу 200 т експортовано гранульованого курячого посліду. Таким чином, у структурі загального виробництва органічних добрив можна знехтувати обсягами його експорту.
Правила внесення добрив в Україні
Без попередньої обробки вносити в ґрунти можна фактично лише нативну форму пожнивних решток (солома, стебла, тощо) та гній/канигу[3], що підтверджується домінуючою аграрною практикою та статистичними даними щодо внесення органічних добрив.
Правила органічного виробництва[4] в Україні допускають також внесення продуктів та побічних продуктів рослинного походження на добрива (наприклад, борошно зі шроту олійних культур, шкаралупа какао-бобів, солодові ростки,тощо), а також барду [5] та екстракт барди (за винятком амонієвої барди).
Внесення значних обсягів пожнивних решток в ґрунт як спосіб удобрення має певні обмеження, що полягають в необхідності внесення мінеральних азотних добрив для збалансування C:N співвідношення та необхідності регулювання закисленості внаслідок виділення органічних кислот при розпаді соломи в ґрунті. Згідно даних МінАПК[6], 1 т пожнивних решток за удобрювальною цінністю еквівалентна внесенню приблизно 3 т гною, втім для азотної компенсації необхідно внести на кожну тону пожнивних решток 22-25 кг діючої речовини мінеральних азотних добрив, що суперечить ідеї мінімізації використання останніх.
Внесення необробленого гною також має певні обмеження, оскільки не всі види гною мають збалансований склад за співвідношенням C:N (як правило, гній свиней, послід), мають підвищену кислотність, а відтак є ризик неповного засвоєння поживних речовин в ґрунтах та забруднення ґрунтових вод. При цьому, зберігання гною в некритих гноєсховищах в період між внесеннями в поля становить ризик потрапляння в атмосферу значної кількості парникових газів (метан, закис азоту), а, зважаючи на стан більшості гноєсховищ – також і ризик забруднення ґрунтових вод. Це, відповідно, суперечить ідеї мінімізації впливу на довкілля.
Способи обробки більшості інших видів органічних матеріалів, як тваринного, так і рослинного походження, а також стічних вод та їх осадів, перед їх внесенням в ґрунти як органічного добрива чи покращувача ґрунту, передбачають їх компостування, анаеробне зброджування (виробництво біогазу), екстракцію та ряд інших методів, що використовують при виробництві органічних добрив. Технологія анаеробного зброджування (виробництва біогазу) є одним з найбільш раціональних способів біоконверсії різних типів органічних матеріалів, зокрема сільськогосподарського походження.
[1] Використання добрив і пестицидів під урожай сільськогосподарських культур 2018 року / Держстат, 2018
[2] Використання мінеральних та органічних добрив в Україні / Держстат, 2019
[3] Проект Наказу Мінагрополітики від 09 липня 2019 «Про затвердження Переліку речовин(інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях»
[4] Залишок після відгонки спирту із бражки; відхід виробництва етилового спирту
[5] Національна доповідь «Про стан родючості грунтів України» / МінАПК України, 2010
[6] Вміст травного тракту, відокремленого від травного тракту, не мінералізоване гуано
Автори: Петро Кучерук, Юрій Матвєєв – експерти Біоенергетичної асоціації України
Читайте також: