Оновлені звіти висвітлюють роль біоенергетики в енергетичному балансі країн-членів Міжнародного енергетичного агентства до 2022 року. Аналіз базується на даних Світових енергетичних балансів та інформації про відновлювані джерела енергії МЕА за 2024 рік у поєднанні з інформацією, наданою членами Виконавчого комітету МЕА з біоенергетики. У підсумковому звіті представлено порівняльний огляд результатів для різних країн.
Основні тези підсумкового звіту
Частки різних видів палив
Нафта відіграє значну і відносно стабільну роль у всіх країнах, особливо у зв’язку з її використанням на транспорті. Ковід мав значний вплив на споживання нафти у 2020 році, але рівень споживання майже відновився до рівня, що був до 2020 року.
У багатьох країнах, особливо в Європі та Північній Америці, триває тенденція до скорочення споживання вугілля. Тим не менш, вугілля все ще становить значну частину енергетичного балансу в країнах Азії, Австралії та Південної Африки.
У період з 2014 по 2021 рік у більшості країн спостерігалося зростання використання природного газу — у деяких випадках збільшення використання природного газу компенсувало (частково) скорочення використання вугілля. Вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року і пов’язані з ним контрзаходи зі скорочення імпорту російського газу та нафти призвели до стрибка цін на природний газ і суттєвого скорочення використання природного газу в Європі. З іншого боку, постачання природного газу в Північній Америці продовжувало зростати у 2022 році.
Динаміка частки відновлюваної енергетики в загальному енергопостачанні на душу населення в країнах-членах IEA Bioenergy (за даними МЕА).
Найвищі частки відновлюваної енергії (>30%) у загальному енергопостачанні у 2022 році досягнуті в Норвегії, Швеції, Бразилії, Новій Зеландії, Данії, Фінляндії та Австрії. У Бразилії, Фінляндії, Данії та Швеції це відбувається переважно завдяки біоенергетиці. Окрім країн з високим рівнем розвитку гідроенергетики та/або геотермальної енергетики, біоенергетика загалом становить більше половини пропозиції відновлюваної енергії.
Енергетична безпека
У деяких країнах біоенергетика зробила значний внесок в енергетичну безпеку.
Багато країн — особливо в Європі, але також і в Азії — мають високу залежність від імпорту викопного палива, яке вони використовують. На відміну від викопних видів палива, для біоенергетичних обʼєктів загальна чиста залежність від імпорту становить від 0 до 20% для більшості країн, і основне виробництво відбувається за рахунок внутрішніх ресурсів. У країнах зі значним рівнем розвитку біоенергетики, наприклад, Австрії, Бразилії, Данії, Фінляндії та Швеції, біоенергетика мала значний внесок в енергетичну безпеку, зменшивши їхню залежність від імпорту викопних видів палива.
У 2022 році загальна залежність Європейського Союзу від імпорту викопного палива становила 82%. Це робить енергопостачання та економіку Європи дуже вразливими. Виробництво біоенергетичних носіїв в ЄС фактично перебуває на тому ж рівні, що і сукупний видобуток сирої нафти, природного газу та вугілля в ЄС.
Залежність від імпорту вугілля, нафтопродуктів, природного газу, біопалива та відходів країн-членів IEA Bioenergy у 2022 році (на основі даних МЕА).
Потенціал біоенергетики у різних країнах
Кожна країна має специфічні характеристики, що впливають на її потенціал для розвитку біоенергетики та інших відновлюваних джерел енергії. Особливо важливими є розмір країни та щільність населення, а також топографія, кліматичні умови та розподіл землекористування. Країни з низькою щільністю населення, як правило, мають більший потенціал внутрішніх ресурсів біомаси, в той час як країни з високою щільністю населення та/або розвиненою промисловістю, як правило, значно більше покладаються на імпорт.
Тверда біомаса продовжує домінувати як вид біомаси, що використовується для виробництва енергії в усіх країнах, але її рівень стабілізується. Рідкі біопалива та біогаз/біометан зростають.
Країни з найбільшим використанням твердої біомаси для виробництва енергії, як правило, мають велику площу внутрішніх лісів на душу населення і важливі деревообробні галузі. Кілька країн з обмеженим внутрішнім потенціалом лісової біомаси (Нідерланди, Великобританія, Бельгія та Данія) покладаються на імпорт твердої біомаси для виробництва енергії, що підкріплено вимогами сталого розвитку. Використання твердої біомаси для виробництва енергії було відносно стабільним протягом останніх років.
Біогаз, як правило, еквівалентний 1-5% використання газу в більшості країн, і в багатьох країнах цей показник зростає. У Данії використання біогазу/біометану вже еквівалентне майже 40% використання газу. Раніше біогаз використовувався переважно безпосередньо для виробництва електроенергії на ТЕЦ; зараз сировинний газ все більше і більше очищується і подається в газову мережу.
Використання рідких біопалив зростає, особливо як транспортного палива. У Бразилії та Швеції використання рідкого біопалива вже еквівалентне 15-16% сукупного постачання викопної нафти та рідкого біопалива (для транспорту та виробництва тепла). У більшості інших країн використання рідкого біопалива еквівалентне від 2 до 5% використання викопної нафти.
Кількість ТПВ, що використовується для виробництва електроенергії та/або тепла, чітко пов’язана з рівнем розвитку системи поводження з відходами в країні. Використання ТПВ для виробництва енергії також стабілізувалося в більшості країн.
Роль біоенергетики у різних секторах енергетики
Біоенергетика відіграє важливу роль у трьох основних енергетичних секторах:
- електроенергія;
- тепло;
- транспорт.
Зокрема, для теплопостачання і транспорту біоенергія/біопаливо домінує серед інших видів відновлюваної енергії.
Рівень виробництва електроенергії з біомаси був відносно стабільним (або лише незначно зростав) протягом останнього десятиліття і, як правило, становить 2-5% від загального обсягу виробництва електроенергії. Є деякі винятки, коли досягаються вищі рівні (>15%), наприклад, Данія, Швеція та Фінляндія. У цих країнах біоелектроенергія переважно виробляється на теплоелектроцентралях, де також використовується тепло.
У більшості проаналізованих країн викопні види палива все ще домінують у паливно-тепловому забезпеченні. Біомаса домінує серед відновлюваних палив для опалення. Найбільшого прогресу у відновлюваній теплоенергетиці досягнули країни з великою часткою централізованого теплопостачання (Данія, Швеція, Фінляндія), зокрема через заміщення викопних видів палива біомасою для централізованого виробництва тепла.
Відбувається поступовий перехід від використання біомаси в житловому секторі до використання біомаси в промисловості завдяки спільним зусиллям з декарбонізації.
У 2022 році викопні види палива все ще становили понад 90% транспортної енергії в більшості країн. Заходи з енергоефективності, біопаливо та електрифікація починають помітно впливати на використання викопного палива на транспорті, яке починає демонструвати деяке (хоча й обмежене) скорочення. Бразилія і Швеція досягли частки відновлюваної енергії в транспорті 26% і 30% відповідно. Норвегія і Фінляндія також досягли більше 10%, переважно завдяки біопаливам. У більшості інших країн частка відновлюваної енергетики становить від 4% до 8%, але за останні кілька років вона зросла: як завдяки біопаливам, так і завдяки відновлюваній електроенергії.
За останні роки продажі легкових електромобілів суттєво зросли. Проте, заміна автомобільного парку займе певний час, тому паливо все ще буде потрібне для автомобільного сектору протягом наступних кількох десятиліть. Крім того, сектори великовантажних і міжміських перевезень все ще залишатимуться залежними від палива протягом досить тривалого часу.
Джерело: IEA Bioenergy. Звіти за окремими країнами доступні та розміщені на сайті МЕА.