18 березня 2024 року був оприлюднений проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту природного газу». Експерти UABIO проаналізували технічні вимоги цього регламенту стосовно біометану та умов його подачі в газотранспортну (ГТС) та газорозподільні (ГРМ) системи.
Цей Технічний регламент встановлює вимоги до природного газу, зокрема біометану, який вводиться в обіг, надається на ринку та транспортується газотранспортною системою України, розподіляється системами Оператора газорозподільних систем, закачується/відбирається до/з підземних сховищ газу Оператора підземних сховищ газу, зріджується та регазифікується установками LNG. Дія цього Технічного регламенту не поширюється на стиснений природний газ та синтетичні гази.
Перш за все, можливість подачі природного газу та біометану до ГТС та ГРМ визначається його відповідністю вимогам щодо якості, зазначеним у Кодексах газотранспортної та газорозподільних систем. Зокрема, в обох кодексах зазначено, що виробники біометану або інших видів газу з альтернативних джерел мають право на отримання доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG та на приєднання до газотранспортних та газорозподільних систем за умови дотримання технічних норм та стандартів безпеки відповідно до законодавства та за умови, що біометан або інші види газу з альтернативних джерел за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідають нормативно-правовим актам, що регулюють питання якості природного газу.
Таким нормативно-правовим актом, що встановлює вимоги до якісних характеристик біометану, є пропонований Технічний регламент, оскільки він, зокрема, визначає біометан як біогаз, що за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідає вимогам до природного газу для подачі до ГТС або ГРМ цього Технічного регламенту. Крім того, визначені в Кодексі ГТС вимоги до природного газу застосовуються у частині, що не суперечить вимогам, визначеним у Технічному регламенті природного газу.
Порівняємо вимоги, що містяться в Кодексах ГТС та ГРМ, пропонованому Технічному регламенті, а також у стандарті ДСТУ EN 16726:19, що є адаптацією в Україні відповідного європейського стандарту, який встановлює вимоги щодо якості газу для забезпечення вільного потоку газу між країнами-членами CEN[1] та безпеки постачання з урахуванням впливу на весь виробничо-збутовий ланцюг від видобування та постачання газу до кінцевого споживача.
З наведених даних видно, що цей Технічний регламент практично не вводить якихось жорсткіших норм, порівняно з тими, якими зараз керуються оператори ГТС, ПСГ та ГРМ. Більшість показників, що встановлює регламент, відповідають вимогам європейського стандарту EN 16726.
У результаті, за деякими показникам, наприклад, діоксид вуглецю, норма в регламенті є навіть менш жорсткою, ніж в Кодексі ГТС (2,5% та 2,0% відповідно). Також, у регламенті встановлено більш широкий діапазон дозволених значень вищої теплоти згорання. Тимчасово, до 2028 року, діятиме також менш жорстка норма по вмісту сірководню – 30 мг/м3 (в Кодексі – 6 мг/м3). Після 1 січня 2028 року норма стане 5 мг/м3, але дозволено вище, якщо загальний вміст сірки не перевищує 21 мг/м3. Те ж стосується вимоги щодо вмісту меркаптанової сірки – 36 мг/м3 до 2028 року, а потім – 6 мг/м3, але може бути вище за тієї ж умови.
З нового – введено норму щодо вмісту водню, 0,5%, але можна до 5% за узгодженням з операторами мереж. Також введено норми щодо відносної густини та числа Воббе, вимірювання яких і так відбувалося згідно з вимогами Кодексу ГТС.
Що стосується вмісту кисню, в регламенті підтвердили норми, зазначені в Кодексах ГТС, ГРМ, та Кодексі ПСГ, тобто максимум 0,2% для мереж ГТС, ПСГ і до 1% для всіх інших мереж. Причому Технічний регламент дозволяє до 1% і для мереж ГТС чи ПСГ, але за погодженням з відповідним оператором. Також Оператор ГТС не може відмовити у прийманні газу з 1% кисню, якщо оператор суміжної ГТС, ПСГ або прямий споживач не відмовив у прийнятті газу з такою часткою кисню.
Стосовно вмісту кисню, норми за Технічним регламентом менш жорсткі, ніж вимоги EN 16726, які вимагають не більше 0,001% (як ковзне середнє за 24 години) у вхідних точках системи та в точках з’єднання, але може бути 1%, якщо буде доведено, що газ не надходить до установок, чутливих до вищого вмісту кисню.
Таким чином, зазначимо, що пропонований Технічний регламент не погіршує умов доступу виробників біометану до газових мереж, оскільки не вводить більш жорстких вимог щодо фізико-хімічних показників газу, а за деякими показниками навіть вводить менш жорсткі норми. Крім того, цей регламент доповнює вимоги Кодексів ГТС та ГРМ, зокрема щодо біометану, а також заповнює певну нормативну прогалину, що виникла після припинення дії в 2022 році стандарту ГОСТ 5542-87 «Гази горючі природні для промислового та комунально-побутового призначення. Технічні умови».
Щиро дякуємо розробникам Технічного регламенту, зокрема команді Міністерства енергетики України та іншим причетним відомствам, за якісний документ, що враховує інтереси виробників біометану.
Дякуємо експерту Біоенергетичної асоціації України Володимиру Крамару за корисний огляд.
[1] Європе́йський коміте́т зі стандартиза́ції (фр. Comité Européen de Normalisation, CEN) — міжнародна неприбуткова організація, основною метою якої є сприяння розвитку торгівлі товарами та послугами через розробку та запровадження європейських стандартів (євронорм, EN).