Українські біопалива для скорочення викидів парникових газів у судноплавстві

Аналітичний центр We build Ukraine представив аналітичну записку “Стратегічна дорожня карта для зелених біопалив в Україні: розвиток ринку та гармонізація з ЄС з акцентом на морський сектор”. Документ, розроблений на основі досвіду Данії, пропонує глибокий аналіз глобальних та європейських регуляторних рамок декарбонізації морського сектору, визначає роль біопалив та формулює практичні рекомендації для України. Експерти UABIO брали активну участь в її підготовці та обговоренні.

Ключова теза: Використання біопалив, включно зі зрідженим біометаном (Bio-LNG) — найбільш гнучкий та економічно вигідний шлях для скорочення викидів у судноплавстві. Україна ж має значний потенціал для того, щоб стати провідним постачальником цих “зелених” палив.

Використання палив у судноплавстві

У 2023 році загальний обсяг споживання палив світовим судноплавством становив приблизно 300 млн тонн еквіваленту мазуту HFO. Викиди парникових газів (ПГ) у цій галузі за останнє десятиліття зросли на 20% і становлять 3% від загальносвітових. Якщо не вжити заходів, до 2050 року вони можуть досягти 130% від рівня 2008 року.

Найбільше споживається в секторі мазут із дуже низьким вмістом сірки (VLSFO) орієнтовно 150 млн тонн. Крім цього суднами споживається 56 млн тонн морського дизпалива MDO та понад 50 млн тонн мазуту HFO. Використання LNG досягло 18 млн тонн в еквіваленті HFO, а метанолу 160 тис. тонн.

Водночас за оцінками міжнародного сертифікаційного та класифікаційного товариства DNV споживання біопалив суднами складало близько 0,7 млн тонн н.е. у 2023 році, що становило лише 0,6% від світових поставок. Постачання для судноплавства Bio-LNG оцінюється DNV у близько 0,1 млн тонн н.е. Споживання біопалив зростає і бункерування біодизелю можливо на понад 670 об’єктах, тоді як Bio-LNG — на 106 об’єктах. Аналогічна тенденція в ЄС, де домінують традиційні морські палива, а споживання LNG становило понад 8% від загального обсягу спожитого палива у 2023 році.

Регуляторна база декарбонізації морського сектору

На глобальному рівні декарбонізація морського сектору визначається Стратегією Міжнародної морської організації (ІМО) щодо скорочення викидів парникових газів з суден (скорочення викидів ПГ на 20-30% до 2030 року і 70-80% до 2040 року та досягнення нульових чистих викидів до або близько 2050 року) та поки що не затвердженими механізмом фінансових зобов’язань за недотримання вимог скорочення викидів парникових газів IMO Net-Zero Framework.

В ЄС використанню відновлюваних та низьковуглецевих видів палива в морському транспорті присвячено Регламент FuelEU Maritime (поступове зниження інтенсивності викидів парникових газів від палива: -2% до 2025 року і -80% до 2050 року).

Біопалива першого покоління, такі як біопалива на основі кормових та харчових культур, не можуть бути використані для досягнення цих цілей. Однак, передові види біопалив та відновлювані види палив небіологічного походження, які відповідають критеріям сталості та вимогам скорочення викидів парникових газів, встановленим у Директивах ЄС REDII/REDIІI, можуть враховуватися для зарахування цільових показників. Із 2024 року морський транспорт увійшов до сфери охоплення системи торгівлі квотами на викиди парникових газів ЄС – EU ETS. Зараз ці вимоги охоплюють судна, які заходять у порти ЄС, валовою місткістю понад 5000 GT, але з часом будуть поширені й на менші.

Роль біопалив у декарбонізації судноплавства

Використання альтернативних видів палива замість традиційного викопного в судноплавстві — ключовий захід для декарбонізації, що дозволяє скоротити викиди ПГ на 100%. Для переведення енергетичних установок суден на альтернативні палива: LNG, метанол та аміак, необхідно провести складну і дорогу модернізацію суден та паливно-логістичну інфраструктуру. Тоді як біопалива розглядають як готові до використання палива у суднах з наявними двигунами та інфраструктурою, що можуть використовуватися як доповнення або заміна традиційного палива. Водночас у певних умовах деякі види біопалив можуть вимагати незначної технічної адаптації або модернізації наявного суднового обладнання.

Загалом, нові технології та палива для декарбонізації збільшують витрати на морські перевезення. Очікується, що до 2050 року використання біопалив складатиме 11% паливної суміші у морському транспорті.

Найбільш зрілими з огляду на нинішні суднові технології є використання біодизелю FAME (метилові естери жирних кислот) та відновлюване дизельне паливо HVO (гідроочищена рослинна олія) для монопаливних суден, які є більшістю суден у експлуатації та замовленні. Натомість — Bio-LNG для двопаливних суден, з яких 1539 експлуатується та 966 у замовлені. Вже близько 0,7 млн тонн н.е. біодизелю постачається для судноплавства з 20 млн тонн н.е. світового виробництва. У Bio-LNG постачається для судноплавства близько 0,1 млн тонн н.е. із 9 млн тонн н.е. світового виробництва.

За нинішньої кон’юнктури цін на палива, використання біопалив та біометану ставатиме економічно привабливішим у ЄС, враховуючи поступове зростання вимог щодо інтенсивності викидів парникових газів за регламентом FuelEU Maritime.До того ж, при використанні біопалив і біометану скорочуються витрати на придбання квот на викиди у системі EU ETS.

Відповідно до проведеного аналізу трьох стратегій використання палив (для судна вантажомісткістю 80 000 DWT, що здійснює перевезення між країнами ЄС), використання біопалив забезпечує суттєву економію, враховуючи необхідність придбання квот EU ETS та штрафи FuelEU Maritime. Сукупні витрати, пов’язані із паливом та викидами ПГ, за 20 років експлуатації (2025–2044 рр.) за наявних цін на енергоносії для суден на викопному паливі MGO складуть 198,07 млн євро, тоді як для суден на сумішевому біопаливі MGO з FAME — 105,65 млн євро, а судна на LNG та Bio-LNG – 109,33 млн євро.

Передумови для виробництва біопалив в Україні та їх використання у морському секторі

Україна має значний потенціал біомаси (близько 26 млн тонн н.е./рік у 2021 році) та інші важливі передумови для успішного розвитку біоенергетики. Сумарний річний потенціал виробництва біометану в секторі АПК з відходів, побічних продуктів та спеціально вирощених енергетичних рослин становить 7,65 млн тонн н.е.

Війна зменшила ресурси біомаси в Україні через руйнування екологічної системи і забруднення територій, зокрема, вибухонебезпечними предметами. З огляду на екологічні наслідки війни для України було б доцільно розширити перелік сировини для виробництва передових моторних біопалив, зокрема врегулювати можливість вирощування такої сировини на забруднених, невикористовуваних, малопродуктивних та деградованих землях.

З урахуванням впливу воєнних дій та тенденцій у виробництві сільськогосподарських культур в Україні, економічний потенціал біомаси для отримання біопалив для водного транспорту можна оцінити, в середньому, у 2,9-3,0 млн тонн н.е./рік. Так, з огляду на значні площі деградованих земель в Україні, доцільно вирощувати енергетичні культури для подальшої переробки у біопалива.

Для потреб міжнародних водних перевезень, які прагнуть замінити суднові палива у наявних двигунах, особливу цікавість викликає вирощування енергетичних олійних культур (зокрема як проміжні культури) для виробництва FAME та HVO. Це дозволить суттєво скоротити нинішні викиди парникових газів. Крім того, в Україні вже існує виробництво зрідженого біометану Bio-LNG, який може бути використаний для заправки суден. Із розвитком і комерціалізацією технологій, перспективними для морського сектору стануть палива “біомаса в рідину” (BtL) та біоетанол, зокрема, отримані з лігноцелюлозної сировини.

Роль біометану

Біометан є найперспективнішим вітчизняним паливом для виробництва і використання в морському секторі. Серед його ключових переваг:

1. можливість виробництва з широкого спектру сировини, яка віднесена до відходів у додатку IX директиви ЄС RED II/III. Це солома, стебла, проміжні і покривні культури, гноївка, послід, мікроводорості;
2. найбільш можливе скорочення викидів парникових газів при використанні. Біометан часто має від’ємну карбонову інтенсивність (єдиний з усіх біопралив і e-палив);
3. можливість використання напряму (як Bio-LNG) на суднах, пристосованих для споживання LNG;
4. можливість дешевого транспортування до країн ЄС трубопроводами, зокрема в Данію, де з нього можна виробляти Bio-LNG чи біометанол.

Висновки

На шляху до масштабного виробництва та експорту біопалива і біометану для морського сектору є ряд системних та взаємопов’язаних бар’єрів. Вони охоплюють економічну, сировинну, логістичну, регуляторну та технічну сфери. Ефективна реалізація дорожньої карти щодо зелених біопалив та трансформації морського транспорту в Україні вимагає створення сучасної та сприятливої нормативно-правової бази. Для стимулювання попиту та пропозиції на ринку біопалива держава може використати низку перевірених інструментів, що створить рівні умови для конкуренції між традиційними та новими видами палива. Дорожня карта містить короткострокові та середньострокові заходи для розвитку біопалив для морського сектору в Україні.

Завантажити повний текст аналітичної записки 

---