13 серпня 2024 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року та план заходів із його виконання. Так, частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у валовому кінцевому споживанні енергії у 2030 році становитиме 27%:
- у системах теплопостачання та холодопостачання – 33%;
- у виробництві електроенергії – 29%;
- у транспортному секторі – 17%.
Щоб досягти таких показників, План передбачає імплементацію 38 заходів, структурних за такими цілями:
- Розвиток ВДЕ у виробництві електричної енергії | Фінансування: 12,6 млрд доларів США, з яких на розвиток генерувальних потужностей з ВДЕ на основі використання біомаси та біогазу: 1681 млн доларів США);
- Розвиток ВДЕ в системах теплопостачання та холодопостачання | Фінансування: 6,7 млрд доларів США, з яких на розвиток теплогенерувальних потужностей з ВДЕ 3419 млн доларів США.
- Збільшення обсягів використання енергоносіїв, отриманих з ВДЕ, у транспортному секторі | Фінансування: 1,25 млрд доларів США, з яких на використання в транспортному секторі біоетанолу – 450 млн доларів США, біодизельного палива – 19 млн доларів США, біометану – 2 млн доларів США.
- Нормативно-правове та організаційне забезпечення розвитку ВДЕ.
Як бачимо, галузь біоенергетики в Україні має значний потенціал для розвитку, займаючи важливе місце в досягненні цілей Нацплану. Це обумовлено особливостями клімату, перспективою аграрного сектору й наявністю необхідної робочої сили.
Найбільший енергетичний потенціал в Україні мають такі види біомаси:
- сільськогосподарські залишки (первинні — утворені в процесі збирання врожаю, вторинні — утворені на підприємствах під час переробки врожаю, гній тварин);
- енергетичні рослини (для отримання твердого біопалива та біогазу).
Розглянемо цілі розвитку біоенергетики в Нацплані дій з ВДЕ до 2030 року за напрямами: виробництво теплової енергії, виробництво електроенергії та використання біопалив у транспортному секторі.
Виробництво теплової енергії
Нині біоенергетика найбільше серед інших ВДЕ використовується в системах теплопостачання та холодопостачання. Частка теплової енергії з біомаси в Україні становить близько 98% усієї відновлюваної теплової енергії (2797 тис. тонн нафтового еквівалента (т н.е.) у 2020 р.).
До 2030 року планується, що в структурі споживання відновлюваної енергії в секторі теплопостачання та холодопостачання внесок біомаси становитиме 5749 тис. т н.е./рік, а біогазу – 235 тис. т н.е./рік за загального валового кінцевого споживання енергії з ВДЕ – 7400 тис. т н.е./рік. Таким чином, частка біомаси разом із біогазом становитиме у 2030 році майже 81% у цьому секторі від усіх ВДЕ.
Для стимулювання виробництва тепла з відновлюваних джерел енергії Верховна Рада України внесла зміни до Закону України “Про теплопостачання”. Відповідно тариф на теплову енергію з альтернативних джерел встановлюється на рівні 90% чинного тарифу. Однак потрібно враховувати й волатильність цін на природний газ та встановлення тарифу нижче виробничої собівартості. Саме тому необхідно надати право виробникам теплової енергії з альтернативних джерел енергії обирати спосіб розрахунку тарифів, а саме встановлення на загальних засадах.
Загалом збільшення обсягів виробництва відновлюваної теплової енергії пов’язано, у першу чергу, з розвитком біоенергетики. Значний потенціал цього сектору:
- тверда біомаса — 35,3 млн. т н.е. на рік;
- біогаз — 1 609 тис. т н.е. на рік.
Водночас потрібно створювати умови задля забезпечення об’єктів теплоенергетики паливом.
Нині ринок твердого біопалива — проблемний: нестабільність цін, низька якість та ненадійність постачання. Механізмом для організації ринку біопалива в Україні повинно стати використання електронної платформи, на якій здійснюватимуть торгівлю біопаливом всі зацікавлені виробники та споживачі. Прикладом може слугувати біржа Baltpool у Литві. Запровадження біржі дасть змогу:
- створити в Україні прозорий та конкурентний ринок біопалива;
- знизити ціни на біопаливо;
- забезпечити генерувальні потужності біопаливом;
- залучити іноземні інвестиції в біоенергетику України.
Крім наявної деревної біомаси, перспективним ВДЕ є енергетичні рослини, які вирощують на малопродуктивних землях. Вони більш стійкі до посушливих умов та потребують меншої кількості або повної відмови від використання хімічних засобів захисту. В Україні понад 500 тис. гектарів земель потребують консервації. За умови вирощування на них енергетичних рослин із середньою врожайністю 11,5 млн тонн на рік можна заміщувати до 2,7 млрд куб. метрів природного газу щорічно. Крім того, це відновлюватиме родючість самих ґрунтів. На початку 2024 року під енергетичні культури було задіяно всього 6,5 тис. гектарів малопродуктивних земель.
Ще одним потенційним відновлюваним джерелом для виробництва теплової енергії може стати біометан, який заміщуватиме природний газ як повний його аналог.
До того ж, в умовах проведення переговорів про вступ до ЄС необхідно запровадити механізм видачі гарантій походження теплової енергії, виробленої з ВДЕ, відповідно до вимог Директиви RED III (Директива про відновлювані джерела енергії III).
Виробництво електроенергії
Динаміка збільшення виробництва електричної енергії з використанням біомаси та біогазу є нижчою, в порівнянні із застосуванням інших ВДЕ. Встановлена електрична потужність біомасових та біогазових об’єктів електроенергетики на початок 2024 року становила 319 МВт (без урахування тих, що розташовані на тимчасово окупованих територіях).
На початок 2024 року в Україні діяло:
- 68 біогазових установок загальною електричною потужністю 135 МВт;
- 24 біомасові об’єкти електроенергетики загальною електричною потужністю 178 МВт, які працюють за “зеленим” тарифом.
Потенційні напрями збільшення частки ВДЕ в електроенергетиці:
- використання біоенергетики на теплоелектростанціях та теплоелектроцентралях шляхом їх переобладнання;
- використання біометану на новій високоманевреній генерації або теплоелектроцентралях та когенераційних установках, які використовують природний газ.
Також варто врахувати досвід із запровадження біоенергетичних установок європейськими країнами зі схожим потенціалом біоенергетики. Так, в Україні шляхом будівництва та введення в експлуатацію нових потужностей біогенерації виробництво електричної енергії з біомаси може бути збільшено до 3850 ГВт⋅год у 2030 році (загальною потужністю близько 876 МВт).
Бар’єри для розвитку виробництва електричної та теплової енергії з біомаси:
- нестабільність цін на біопаливо;
- ненадійність ланцюгів його постачання;
- низька якість біопалива.
Проте створення єдиного конкурентного та прозорого ринку твердого біопалива може допомогти вирішити ці проблеми.
Крім того, необхідно привести українську біоенергетичну термінологію у відповідність із законодавством ЄС. Зокрема визначення “біопаливо”, “біорідина”, “паливо з біомаси” тощо. Також необхідна імплементація Європейського законодавства щодо визначення критеріїв сталості та викидів парникових газів.
Використання рідких та газоподібних біопалив у транспортному секторі
У 2020 році валове кінцеве споживання енергії з ВДЕ у транспортному секторі становило 95 тис. тонн нафтового еквівалента (148 тис. тонн нафтового еквівалента з урахуванням мультиплікаторів згідно з Директивою 2009/28/ЄС). Із них 51,1 тис. т н.е. — біоетанол/етилтретбутиловий ефір, вироблений з біоетанолу.
З метою розвитку рідких біопалив у сфері транспорту Верховна Рада України внесла зміни до деяких законів щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту:
- встановлення обов’язкової частки рідкого біопалива (квот) в загальному річному обсязі продажу бензину (5 об’ємних відсотків);
- впровадження обліку та контролю вмісту біокомпонентів у бензинах;
- встановлення відповідальності (штрафів) за недотримання квот;
- запровадження вимог щодо дотримання критеріїв сталості для біопалива в галузі транспорту.
Реалізація відповідних змін сприятиме:
- розвитку виробництва біоетанолу в Україні;
- використанню аграрного потенціалу в енергетичному секторі;
- завантаженості спиртових заводів;
- підвищенню енергонезалежності країни.
Крім того, важливим є розвиток сфери використання зрідженого природного газу (LNG), стисненого природного газу (CNG) та їхніх біологічних аналогів.
До 2030 року планується, що частка енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії в транспортному секторі становитиме не менше 17%, що в перерахунку на натуральні величини становить 830 тис. т н.е.
Із них споживання рідкого біопалива (біоетанол, біодизель) забезпечить 420 тис. т н.е., зокрема: біоетанол з харчових і кормових культур – 398 тис. т н.е., біоетанол з відходів, залишків (ІІ покоління) – 10 тис. т н.е., біодизель з відходів, залишків (ІІ покоління) – 12 тис. т н.е. Крім цього, споживання біометану з відходів, залишків (ІІ покоління) становитиме 0,5 тис. т н.е.
Біометан
Значна увага в Нацплані приділена біометану. Його можуть використовувати для прямого заміщення природного газу під час виробництва теплової та електричної енергії. У транспортному секторі біометан може бути замінником різних видів моторних палив: стисненого природного газу (CNG), бензину, дизелю, зрідженого природного газу (LNG), зрідженого нафтового газу (LPG).
Виробництво біометану методом збагачення біогазу дасть змогу:
- подавати його в газову мережу,
- транспортувати та виробляти з нього електричну і теплову енергію у місцях, де є гарантоване споживання теплової енергії,
- сприятиме імпорту біометану до країн Європейського Союзу.
Ще один перспективний напрям виробництва біометану — комплексне використання біомаси. Оскільки біометанові заводи, крім біометану, генерують дигестат, який може стати основним органічним добривом, необхідним для відродження українських ґрунтів.
Планом Європейської Комісії з відмови від споживання російського викопного палива до 2030 року поставлена ціль виробляти 35 млрд куб. метрів біометану на рік. Україна потенційно може забезпечити до 20% цієї потреби. Сумарний енергетичний потенціал виробництва біогазу/біометану в Україні оцінюється у 21,8 млрд куб. метрів на рік (18,7 млн т н.е. на рік).
Наразі ухвалена нормативно-правова база, яка врегульовує правові, організаційні та економічні засади для розвитку сфери біометану. Закон України “Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів” передбачає можливість експорту біометану до держав-членів ЄС. Зокрема на перехідному етапі експорт біометану буде здійснюватися відповідно до даних операторів газотранспортної/газорозподільної системи та документів щодо обсягів біометану, які підтверджено критеріями сталості.
Очікується, що після впровадження українського реєстру біометану та приєднання його до бази даних ЄС експорт біометану буде здійснюватися відповідно до даних зазначеного реєстру. Органами влади ведеться робота щодо синхронізації українського реєстру гарантій походження із базою даних ЄС та визнання українських гарантій походження біометану Європейським Союзом.
Загалом Нацплані дій з ВДЕ до 2030 року описано положення законодавства ЄС, які Україна повинна повністю імплементувати для вступу до нього. Також важливо забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальних кампаній серед широких верств населення щодо використання ВДЕ та альтернативних видів палива у домогосподарствах. Ба-більше, створити умови для підготовки й перепідготовки українських професійних кадрів у галузі ВДЕ та альтернативних видів палива.
Більш детально із Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2030 року можна ознайомитися за посиланням: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-natsionalnoho-planu-dii-z-vidnovliuvanoi-enerhetyky-na-p-a761.
Цей аналіз для SAF Україна підготував Семен Драгнєв, експерт Біоенергетичної асоціації України.