Раді повідомити, що стаття колективу авторів: Георгія Гелетухи, Тетяни Желєзної, Семена Драгнєва та Петра Кучерука, які є експертами у галузі біоенергетики, опублікована у журналі Інституту газу (№ 3). У статті автори розглянули перспективні напрями розвитку ринку моторних біопалив в Україні. Радимо ознайомитися з науковим матеріалом. А тут залишаємо декілька важливих думок.
Завантажити статтю “Перспективи виробництва передових біопалив в Україні”
Україна має значний потенціал виробництва рідких біопалив для сектору транспорту: біодизель, біоетанол, біометан. На сьогодні це переважно біодизель та біоетанол 1-го покоління, оскільки технології отримання передового біопалива з лігноцелюлозної сировини ще недостатньо розвинені в країні. Із вдосконаленням цих технологій один із напрямів розвитку ринку моторних біопалив полягатиме у розширенні можливостей виробництва біопалив 2-го покоління (передових) зі значною часткою їх експорту у країни ЄС.
Найбільшого ефекту декарбонізації сектору можна досягнути за рахунок використання передових біопалив (біопалив 2-го покоління), тобто вироблених зі сировини, що не є харчовою або кормовою. Повний перелік сировини доступний у статті. Також ви зможете ознайомитися з прогнозом щодо можливих змін у Директиві.
Директива ЄС 2018/2001 з відновлюваних джерел енергії (RED II) обмежує частку рідких біопалив 1-го покоління у досягненні цілей зі споживання відновлюваної енергії на транспорті. Частка таких біопалив у певній країні ЄС може бути не більш, ніж на 1 % вище частки цих біопалив у валовому кінцевому споживанні енергії дорожнім та залізничним транспортом цієї країни у 2020 р., але не більше 7 %.
Для України це означає, що частка рідких біопалив 1-го покоління у кінцевому споживанні енергії на транспорті у 2030 р. не може перевищувати 1,85 %, оскільки у 2020 р. цей показник був 0,85 %. Можливим варіантом вирішення цієї проблеми є узгодження з Єврокомісією питання збільшення квоти біопалив 1-го покоління для України до 7 % у 2030 р., що еквівалентно споживанню 503 тис. т н. е./рік.
Основними напрямами розвитку ринку моторних біопалив в Україні команда експертів UABIO вбачає такі:
- створити внутрішній ринок та розширити експорт біопалив 1-го покоління;
- розширити можливості виробництва біопалив 2-го покоління (передових) зі значною часткою їх експорту в країни ЄС;
- адаптувати додаток ІХ Директиви ЄС RED II для умов України.
Наразі найбільш важливими для України видами сировини з Додатку ІХ Директиви ЄС RED II для виробництва передових біопалив і біогазу для транспорту є сільськогосподарські залишки(солома, лушпиння, стрижні кукурудзи), трав’янисті та деревоподібні енергетичні рослини та покривні культури.
На думку авторів, у подальшому доцільно розвивати виробництво передового біоетанолу з побічної продукції виробництва кукурудзи на зерно та передового біодизеля з олійних енергетичних рослин, вирощених на незадіяних сільськогосподарських землях. Згідно з Директивою ЄС RED II такий біодизель не підпадає під обмеження щодо рідких біопалив, вироблених з харчових або кормових культур.
Зараз в Україні існують 22 невеликі біоетанольні заводи, які сумарно можуть виробляти понад 380 тис. т/рік біопалива. З них 7 підприємств — це нові приватні виробництва, інші— реконструйовані старі державні заводи. Проте стабільно функціонують на повну потужність лише декілька біоетанольних заводів. Прикладами сучасних заводів є біоетанольні виробництва на базі Гнідавського (48 тБЕ/добу) та Теофіпольського (96 тБЕ/добу) цукрових заводів.
Перспективним напрямом впровадження відновлюваної енергії на транспорті також є виробництво та споживання біометану. У статті показано, що загальний потенціал виробництва біогазу в Україні становить наразі 8,16 млн т н.е./рік, з яких чверть може бути виділена для потреб транспорту. До 2050 р. потенціал виробництва біогазу як моторного палива може збільшитися до 4,7 млн т н.е./рік головним чином за рахунок використання покривних культур як сировини для одержання біогазу.
Ralf Geithe / Getty Images
На сьогодні єдиний активний біометановий завод збудований компанією «Галс Агро» у Чернігівській області у 2023 році. Крім того, декілька компаній, що виробляють біогаз, вже заявили про наміри перейти з виробництва електричної енергії в КГУ на виробництво біометану, зокрема ТОВ«Юзефо-Миколаївська біогазова компанія», «МХП-Екоенерго», «Діоніс Біогаз Енерджі» та інші.
В Україні досі немає практики споживання біометану на транспорті, отже, питання стандартизації якості біометану як автомобільного палива не є належно унормованим. Використання біометану в стисненому вигляді під час заправки на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях, під’єднаних до мережі природного газу, означатиме, що на нього поширюються ті ж нормативні вимоги, що і на природний газ. За подачі біометану в газову мережу він має відповідати вимогам Кодексу газотранспортної системи або Кодексу газорозподільної системи.
Важливо, що Україна має найбільші в Європі площі сільськогосподарських земель та, відповідно, один із найкращих у світі потенціал аграрної сировини для виробництва біометану. З урахуванням біомаси з покривних культур, які можуть бути вирощені на 20 % площі ріллі, потенціал виробництва біометану в Україні становить 21,8 млрд м3/рік.
За експертними оцінками, площа незадіяних сільськогосподарських земель в Україні становить до 4 млн га та ще понад 5 млн га є непридатними для аграрного виробництва через забруднення, мінування та інші причини, пов’язані з наслідками ведення бойових дій.
У цьому секторі Україна може конкурувати з будь-якими країнами, оскільки може запропонувати найдешевшу сировину. Тому біометан — найдешевший з усіх відновлюваних газів.
Крім того, виробництво біометану створює для українських аграріїв новий вид бізнесу, який практично не залежить від логістики, проблеми з якою не дають можливості їм зараз ефективно експортувати зерно та інші види сільськогосподарської продукції.
Джерело:
Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А., Драгнєв С.В., Кучерук П.П. Перспективи виробництва передових біопалив в Україні // Енерготехнології та ресурсозбереження. – 2023, т. 76, № 3, с. 71-82. DOI: 10.33070/etars.3.2023.06