Сектор виробництва енергії з біомаси регулюється в Україні значним обсягом законодавства, однак основними «рамковими» законами, які визначають його правові засади, є Закон України «Про альтернативні види палива» та Закон України “Про альтернативні джерела енергії”[1]. Саме у них визначені основні терміни, що використовуються представниками сектору, зокрема, термін «біомаса», «біопаливо», «біогаз», «біометан» та інші. Загалом регулювання сектору біоенергетики можна розділити на декілька підсекторів.
Розповідаємо детальніше.
Виробництво теплової енергії з біомаси
Порядок виробництва теплової енергії з біомаси, зокрема тарифи на теплову енергію з альтернативних джерел, регулюються Законом України «Про теплопостачання»[1]. Статтею 20 зазначеного закону передбачена дія так званого принципу «0,9», що означає, що тариф на теплову енергію, що виробляється з альтернативних джерел енергії, встановлюється на рівні 90 відсотків діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів (населення та бюджетні організації). Якщо ж у виробника теплової енергії нема встановленого тарифу на теплову енергії з природного газу, 90 відсотків відраховуються від середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Зазначений середньозважений тариф по областям щокварталу затверджується Держенергоефективності у порядку, що визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2017 р. № 679[2]. Аналогічний порядок встановлення тарифу передбачений і для тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Сьогодні, на жаль, досить часто встановлених тарифів на теплову енергію з альтернативних джерел енергії недостатньо для забезпечення привабливості проєктів з виробництва теплової енергії з біомаси, у зв’язку з цим розглядається питання про внесення змін до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» з тим, щоб виробники могли розраховувати тариф, виходячи з економічно обґрунтованих витрат. Іншою причиною відсутності рентабельності за заміщення природного газу твердим біопаливом для категорії «населення» у індивідуальному та централізованому опаленні, є субсидування державою вартості природного газу для населення в 4-5 разів у порівнянні з ринковою вартістю природного газу.
Виробництво електричної енергії з біомаси та біогазу
Виробництво електричної енергії з біомаси та біогазу в Україні стимулюється за допомогою «зеленого» тарифу, що передбачений Законом України «Про альтернативні джерела енергії»[3]. «Зелений» тариф на електроенергію, вироблену з біомаси та біогазу, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. «Зелений» тариф діє до кінця 2029 року, і становить 12,39 євро-центів/кВт∙год (без ПДВ) для електроенергії, отриманої з біомаси та біогазу. Законом також передбачена можливість для об’єктів електроенергетики, введених в експлуатацію з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2024 року, отримати надбавку до «зеленого» тарифу за дотримання визначеного рівня використання обладнання українського виробництва. Однак на сьогодні виробництво електричної енергії з біомаси та біогазу не є достатньо привабливим, в основному через неповні розрахунки та заборгованість перед виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом з боку Гарантованого покупця.
Закон України «Про альтернативні джерела енергії» передбачає також проведення аукціонів з розподілу квоти підтримки у виробництві електроенергії з альтернативних джерел. Аукціони – це спосіб визначення суб’єктів господарювання, які набувають право на підтримку у виробництві електричної енергії з альтернативних джерел. Сама підтримка здійснюється шляхом гарантування викупу всього обсягу електричної енергії, відпущеної такими виробниками, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва. Кабінет Міністрів України за поданням Міненерго, щороку, не пізніше 1 грудня, встановлює річну квоту підтримки та графік проведення аукціонів на наступний рік, а також індикативні прогнозні показники річних квот підтримки на наступні чотири роки.
Виробники електроенергії з біомаси та біогазу можуть брати участь в аукціонах на добровільних засадах. Річна квота підтримки для виробників електроенергії з біомаси та біогазу, а також інших видів альтернативних джерел енергії, окрім енергії сонця та вітру, становить не менше 10%. Перевагою добровільної участі в аукціонах для суб’єктів господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії з біомаси та біогазу, є строк застосування підтримки після завершення аукціонів. Зокрема, строк надання підтримки становить 20 років з дня, наступного за днем надання документів, що підтверджують приєднання об’єкта до електричної мережі та засвідчують готовність об’єкта до експлуатації. Однак, наразі проведення аукціонів ще не розпочато.
Використання біопалива у секторі транспорту
Сьогодні законодавство не передбачає додавання обов’язкової частки біопалива до моторних палив. Однак, 7 лютого 2023 року до порядку денного Верховної Ради України для розгляду у другому читанні включено законопроєкт №3356-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту»[4]. Зазначений проєкт закону передбачає встановлення обов’язкової частки вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) в усіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць виробництва пального, місць оптової торгівлі пальним та місць роздрібної торгівлі пальним, за виключенням бензинів з октановим числом 98 і вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони, Державного резерву та для створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів – з 1 травня 2022 року – не менш як 5 відсотків (об’ємних), за абсолютної похибки визначення ±0,5%. Крім того, рідке біопаливо (біокомпоненти), що враховується для дотримання нормативно визначеної обов’язкової його частки у обсягах продажу бензинів автомобільних на митній території України має відповідати критеріям сталості. Згідно з наведеним у проєкті закону визначенням, критерії сталості — це вимоги, яким відповідають рідкі біопалива (біокомпоненти) та біогаз, призначені для використання в галузі транспорту. До них належать, зокрема, показники скорочення обсягів викидів парникових газів від використання зазначених видів біопалива та заборона використання окремих земельних ділянок для отримання сировини, необхідної для виробництва таких видів біопалива. Критерії сталості для біопалива вводяться у законодавство України з метою імплементації Директив ЄС щодо відновлюваних джерел енергії.
Нерозвиненість використання біопалива у секторі транспорту зумовлено декількома причинами, зокрема, високими ставками акцизного податку на бензини моторні із вмістом не менш як 5 мас. % біоетанолу та на біодизель та його суміші – 100 євро за 1000 л. У разі використання біоетанолу для виробництва палива із вмістом біоетанолу, стримуючим фактором виступає також вимога щодо податкового векселя на повну ставку акцизу, необхідного при транспортуванні біоетанолу. Згідно з п. 229.1.1. Податкового кодексу України, акцизний податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу, а також біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива. Однак, отримання нульової ставки податку для такого біоетанолу можливо лише за умови дотримання встановленого порядку дій із податковим векселем та цільовим використанням біоетанолу. Зокрема, до отримання біоетанолу з акцизного складу суб’єкт господарювання, який його отримує[5], видає податковий вексель. Однак, такий вексель видається на повну ставку податку, яка становить 133,31 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, що означає що відповідна сума коштів повинна бути у розпорядженні у підприємства-виробника. У разі документального підтвердження факту цільового використання біоетанолу згідно з встановленім порядком[6], податковий вексель вважається погашеним і акцизний податок не сплачується (бо встановлена нульова ставка).Якщо ж нема такого підтвердження, векселедержателю (органу ДПС) банк перераховує суму, зазначену в податковому векселі (за повною ставкою податку). Крім того, з підприємств-виробників бензинів сумішевих, біопалива, інших добавок на основі біоетанолу справляється штраф у розмірі, який обчислюється виходячи з обсягів використаного не за призначенням біоетанолу та ставки акцизного податку, збільшеної в 1,5 раза. Таким чином, цільове використання біоетанолу суворо контролюється. Якщо він використовується за цільовим призначенням застосовується нульова ставка акцизного податку; якщо не за призначенням – застосовується повна ставка податку та штраф.
Виробництво біометану
Через зазначені вище бар’єри у виробництві теплової та електричної енергії з біомаси, значної актуальності набуває виробництво біометану. Зокрема, завдяки прийнятому Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку виробництва біометану»[7], який набрав чинності у 2021 році, створено законодавчі передумови для розвитку виробництва біометану. Зазначеним Законом у законодавство України введено поняття «біометан», під яким розуміється біогаз, що за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідає вимогам нормативно-правових актів до природного газу для подачі до газотранспортної або газорозподільної системи чи для використання як моторного палива. Закон встановлює також підстави для створення реєстру біометану, порядок видачі гарантій походження біометану та подальших операцій з ними. На виконання вказаного закону прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку функціонування реєстру біометану»[8] від 22 липня 2022 р. № 823, який визначає порядок створення реєстру біометану, його функціональні можливості, строки та порядок подання інформації до нього, створення облікового запису виробника біометану, а також інші питання функціонування реєстру біометану. Реєстр біометану є електронною системою облікових записів, призначеною для реєстрації поданого до газотранспортної або газорозподільної системи та відібраного з газотранспортної або газорозподільної системи обсягу біометану, а також для формування гарантій походження біометану, їх передачі, розподілу або анулювання та надання сертифікатів походження біометану. Створення облікового запису в реєстрі біометану здійснюється після проведення незалежного аудиту об’єкта виробництва біометану, що підтверджує його спроможність здійснювати виробництво біометану. У січні 2023 року Держенергоефективності оголосило про початок роботи реєстру біометану[9]. Крім того, змінено вимоги щодо вмісту кисню у біометані при подачі його до газотранспортних та газорозподільчих мереж (максимум 0,2 відсотки для газотранспортних та не більше 1,0 відсотка для газорозподільних мереж)[10]. Всі зазначені регуляторні зміни сприятимуть появі першого виробництва біометану в Україні вже у цьому році. Хоча наразі законом врегульовано здебільшого випадок виробництва біометану з подальшим його поданням до газових мереж, розглядається також питання законодавчого врегулювання використання зрідженого або стисненого біометану з отриманням гарантій походження, для чого необхідно внести зміни до Закону України «Про альтернативні види палива».
Використання дігестату, що утворюється в біогазових установках
У листопаді 2022 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері поводження з пестицидами і агрохімікатами»[11], який набере чинності у червні 2023 року, та який вводить у законодавство України поняття «дігестат». Згідно із зазначеним законом, дігестат, що утворюється в біогазових установках, – це залишки сировини, побічних продуктів та відходів тваринного або рослинного походження, в суміші або ні, що утворюються в результаті контрольованого процесу анаеробного зброджування з виділенням біогазу, що відповідає вимогам, встановленим Регламентом (ЄС) 2019/1009 Європейського Парламенту та Ради від 5 червня 2019 року про встановлення правил розміщення на ринку добрив ЄС та вносить зміни до Регламентів (ЄС) 1069/2009 та (ЄС) 1107/ 2009 та про скасування Регламенту (ЄС) 2003/2003. Основним положенням цього закону для сектору біоенергетики є частина третя статті четвертої, яка передбачає, що на дігестат, що утворюється в біогазових установках, який використовується як органічне добриво чи покращувач ґрунту, не поширюються вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів.
Таким чином, сектор виробництва енергії з біомаси в Україні регулюється значною кількістю законів та підзаконних нормативно-правових актів. Крім того, оскільки сектор постійно розвивається, це знаходить відображення і у правовому регулюванні, що періодично вдосконалюється.
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2633-15#Text
[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-2017-%D0%BF#n9
[3] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15#Text
[4] https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70345
[5] Нафтопереробні заводи (чи інші суб’єкти господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу; виробники біопалива.
[6] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1035-22#Text
[7] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1820-20#Text
[8] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/823-2022-%D0%BF#Text
[9] https://saee.gov.ua/uk/news/4747
[10] https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0847874-22#n2
[11] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2775-20#Text
[1] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-14#Text
Цей огляд підготувала юристка Біоенергетичної асоціації України Анна Пастух.