Утилізація золи від котельних на біомасі – проблематика

13/08/2021

Летюча зола

Основною проблемою поводження із золою від котельних на біомасі в Україні є брак практик її корисного застосування. Через це більша її частина від промислових та муніципальних котельних потрапляє на полігони ТПВ, збільшуючи антропогенне навантаження на навколишнє середовище. На сьогодні ця проблема ще не набула критичної гостроти, оскільки, за нашою оцінкою, обсяги утвореної золи (близько 132 тис. т у 2019 році) в десятки разів менші, порівняно з відходами вугільної генерації. Проте, якщо плани України зі впровадження ВДЕ та збільшення енергетичного використання біомаси будуть реалізовані, обсяги золи біомаси зростуть майже в 10 разів до 2050 року. Тому шукати шляхи її корисного застосування треба вже сьогодні.

З точки зору сталості використання біомаси важливе повернення поживних елементів, що містяться в золі, до кола їх природного обігу для засвоєння іншими рослинами. Те, що з тих чи інших причин неможливо використати в сільському чи лісовому господарстві, має бути корисно утилізоване в інших галузях промисловості. Це відповідає принципам циркулярної економіки та Європейського Зеленого курсу, одним із завдань якого є мінімізація утворення відходів шляхом створення замкнених виробничих ланцюгів, коли відходи та залишки одних виробництв служать сировиною для інших.

Основними сферами застосування золи від спалювання біомаси у різних країнах є сільське та лісове господарство (використання як добрива) та будівельна промисловість (як домішка для підвищення вмісту магнію, замінник піску). Радимо ознайомитися з таблицею.

Зола біомаси в Україні традиційно розглядається як місцеве добриво, що має бути використане там, де вона утворилась. Проте основна її кількість утворюється в промисловості та тепловій енергетиці, і ланцюжок, що має привести її назад в коло природного кругообігу речовин, стає розірваним. Розширення сфер її використання як добрива  ускладнюється необхідністю державної реєстрації всіх препаратів, що використовуються в сільському господарстві, за досить складною та довготривалою (не менше 3 років) процедурою. У разі непідтвердження біологічної ефективності нового препарату, порівняно з наявними, він може бути знятий із подальших державних випробувань. Таким чином, на відміну від ряду європейських країн, де використання золи законодавчо врегульоване у сільському господарстві та лісовій галузі, в Україні вона конкурує з мінеральними добривами. В будівельній галузі вона також не може використовуватися, оскільки відповідні стандарти передбачають застосування лише золи від спалювання вугілля на ТЕС як компонента цементних сумішей, бетонів та матеріалів для дорожнього покриття.

Для розширення корисної утилізації золи біомаси пропонуємо такі заходи:

  1. Стандартизація золи біомаси як добрива. Визначення критеріїв якості та походження золи для відокремлення тієї, що не може бути використана як добриво.
  2. Внесення стандартизованої золи до «Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації».
  3. Обґрунтування найбільш раціональних способів утилізації в інших галузях промисловості тієї золи, що не відповідає вимогам її використання в сільському господарстві.
  4. Дослідження можливості використання золи різних видів біомаси органічному виробництві.
  5. Дослідження та розвиток технологій покращення споживчих якостей та проведення польових досліджень ефективності золи біомаси як добрива. Розробка різних видів добрив на основі золи біомаси під різні типи ґрунту та різні види сільськогосподарських культур та рекомендацій щодо їх застосування.
  6. Підвищення обізнаності серед потенційних груп споживачів про можливості та технології застосування золи біомаси як добрива з підтвердженою ефективністю. Популяризація успішного досвіду агровиробників як України, так і інших країн.
  7. Подальша гармонізація норм України з ЄС щодо виробництва добрив та їх застосування.