На відміну від значних обсягів використання лушпиння соняшнику для отримання теплової та електричної енергії і виробництва з нього паливних брикетів і гранул, прикладів переробки побічної продукції вирощування соняшнику (стебла, листя, кошики і полова) у тверді біопалива в Україні та інших країнах поки що досить мало. Переважно побічна продукція соняшнику використовується у малих обсягах для забезпечення тепловою енергією власних потреб агровиробників та у сільських домогосподарствах. Вирощування соняшнику не поширено в багатьох країнах світу, тоді як в Україні ця культура має значний потенціал для використання у біоенергетиці.
Вже відпрацьовані технології переробки побічної продукції соняшнику у тверді біопалива. Паливні брикети із суміші рослинних частин соняшника включені з 2018 року у реєстр альтернативних видів палива Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України[1].
Паливні характеристики побічної продукції обумовлюють використання спеціалізованого теплотехнічного обладнання. Тому важливо, щоб виробник обладнання підтвердив можливість спалювання такої біомаси та біопалив з неї. В Україні проєкти виробництва енергії з стебел соняшнику здійснює ТОВ «Котлотурбопром» Корпорації «МАСТ-ІПРА». ТОВ «Волинь-Кальвіс» пропонує котли для спалювання побічної продукції соняшнику. Також на ринку представлені теплогенератори та пальники для зерносушарок, які спалюють стебла та іншу побічну продукцію соняшнику, зокрема, компанії «Бриг».
Результати дослідження спалювання стебел соняшнику для отримання теплової енергії на різних колосникових решітках[2] наведені у таблицях.
Використовувалися три форми стебел:
- Зібрані з поля без подрібнення та ущільнення;
- Подрібнені без ущільнення;
- Подрібнені з ущільненням у поліетиленовому пакеті.
У котлі застосовувалися колосникові решітки з трьома видами отворів: круглі, довгасті та змішані (круглі із довгастими). Подача повітря забезпечувалася за рахунок передньої природної тяги, нижньої природної тяги та нижнього дуттьового вентилятора.
Подача повітря знизу дозволяє зменшити викиди забруднюючих речовин від спалювання стебел соняшнику. Високі показники емісії СО пов’язані із особливостями експерименту. За рахунок організації спалювання та регулювання подачі повітря у промислових котлах викиди СО перебуватимуть у межах гранично допустимих.
В Україні гранично допустимі викиди під час спалювання твердих палив від стаціонарних джерел відповідно до нормативів[3] становлять 250 мг/м3для СО, 500 мг/м3для NOx та 500 мг/м3 для SO2 за величини масових витрат цих речовин 5000 г/год або більше. Для забезпечення вимог нормативів щодо гранично допустимих викидів під час спалювання біопалив із побічної продукції вирощування соняшнику котли можуть бути обладнані фільтрами. Таким чином, необхідні передумови для переробки побічної продукції соняшнику у тверді біопалива та його подальшого спалювання з метою виробництва енергії вже наявні.
[1] http://saee.gov.ua/uk/business/reestry.
[2] Halil Unal and Kamil Alibas Determining of the Suitable Burning Method for Wheat Straw and Sunflower Stalks. Journal of Applied Sciences, 6(2006): 435-444.
[3] Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, наказ 27.06.2006 № 309. Міністерство юстиції України, 1 серпня 2006 р. № 912/12786. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0912-06.