Оцінка вартості зберігання агробіомаси на центральному складі

Агробіомасу слід зберігати в умовах збереження нормальної кількості вологи та захисту від дощу та просочування із землі, уникаючи загнивання та забезпечуючи захист від вогню. Вибір типу сховища залежить від місця та місцевих умов. Біомаса може зберігатися на відкритому сховищі, брезентованому сховищі, постійному сховищі або анаеробному сховищі. При виборі відповідних систем зберігання слід враховувати кілька факторів: стабільність сировини під час зберігання, вартість інфраструктури зберігання, доступність сировини протягом усього терміну зберігання, інтеграція сховища з переробним заводом.

Зберігання біомаси у постійних складах пропонує багато переваг у порівнянні з іншими системами. Однак через відносно низьку щільність соломи та кукурудзи, зокрема тюків, та великих капітальних витрат на нову будівлю сховища, постійні сховища економічно недоцільні. У цьому випадку, якщо зацікавлена ​​сторона має постійні сховища, вона може використовувати їх для біомаси.

Зберігання під відкритим небом можна використовувати для тимчасових місцевих сховищ рослинних решток, коли верхній шар біомаси служить покриттям. Крім того, він може використовуватися як основне сховище в деяких регіонах. Однак робити це потрібно дуже обережно через можливі втрати сухої речовини біомаси.

Анаеробне зберігання або силосування є широко поширеним способом зберігання вологої сировини у тваринницькій галузі. Анаеробне зберігання залишається економічно вигідним для сировини з високим вмістом вологи, особливо для раннього зберігання тюків або аварійного зберігання в надзвичайно вологі сезони збору врожаю.

Зберігання залишків під накриттям забезпечує оптимальний баланс витрат та збереження якості. Агроволокно може використовуватися як брезент, який забезпечує захист від дощу та снігу. Це дає можливість виходу повітря на поверхню, що запобігає утворенню грибка та цвілі. Агроволокно використовується для сушіння деревної тріски. Період використання агроволокна більше 5 років. Для подальшої оцінки вартості було обрано тюки соломи та кукурудзи та нарізані залишки соняшнику, покриті агроволокном.

Зберігання рослинних залишків має бути організовано згідно з Положеннями про пожежну безпеку в аграрному секторі України (Наказ Міністерства сільського господарства та Міністерства надзвичайних ситуацій № 730/770). Площа однієї стопки солом’яних тюків повинна бути менше 500 м2, а подрібненої соломи – менше 300 м2. Допускається утилізація тюків (подрібненої соломи) у подвійні штабелі на відстані не менше 6 м між штабелями в парі та не менше 30 м між сусідніми подвійними штабелями.

Важливо забезпечити навантажувачам вільний доступ до біомаси. Основними елементами витрат при зберіганні рослинних залишків є витрати на оренду землі, витрати на підготовку ґрунту, покривний матеріал, витрати на навантаження/розвантаження, витрати на охорону та витрати, пов’язані із втратами сировини через втрату сухої речовини. Оцінку витрат на зберігання під накриттям великих квадратних тюків соломи та кукурудзи та нарізаних залишків соняшнику наведено в таблиці нижче. Витрати на охорону не враховуються через припущення, що основне сховище рослинних залишків буде розміщене поблизу сховища фермера з існуючою системою охорони.

Витрати на зберігання рослинних залишків на основному сховищі

Зберігання стебел кукурудзи у великих квадратних тюках під брезентом коштує 3,5 євро/т с.р., що нижче, ніж для соломи (4,3 євро/т с.р.) та подрібнених залишків соняшнику (8,0 євро/т с.р.).